Олександр Вешелені: «Є попередня домовленість з власниками колекцій вінницького музею ретротехніки про їх розміщення на кількох майданчиках»

Новини Вінниці / Олександр Вешелені: «Є попередня домовленість з власниками колекцій вінницького музею ретротехніки про їх розміщення на кількох майданчиках»

Від початку війни «внутрішній туризм» став іншим. З півночі, сходу та півдня до Вінниці приїжджали, тікаючи від бойових дій, а потім «тилове» місто приваблювало «спокійним» відпочинком. Більшість міських «родзинок» працює. Крім світломузичного фонтану, адже небезпечно збирати на набережній тисячу глядачів, і музею ретротехніки, який нещодавно зачинився через інші обставини.

Директор департаменту маркетингу міста та туризму Вінницької міськради Олександр Вешелені в інтерв’ю NaПарижі запевняє, що частково колекції музею будуть виставлені в інших локаціях, а тим часом влада намагається допомогти з пошуком місця для найбільш габаритних експонатів.

«Це перший рік, коли у Вінницю їхали не заради фонтану, а щоб розвіятись»

- Пане Олександре, чи можна казати, що війна, унаслідок якої понад 40 тисяч вимушених переселенців опинились у місті, надала поштовх для розвитку туристичного потенціалу Вінниці?

- Ви згадали одну цифру, ми ж оперуємо в туризмі ще кількома. Зареєстровано 46 тисяч переселенців, але слід урахувати величезний потік людей з 24 лютого 2022 року до моменту, як мінімум, падіння Маріуполя. Транзит через Вінницю у перші місяці був шаленим. Точну цифру людей, які проїхали із зупинками через місто ніхто не скаже. Загалом область тимчасово прийняла близько пів мільйона українців. Половина з них – тобто майже 250 тисяч – не просто проїжджала, а шукала прихисток у Вінниці. Для порівняння – це середній показник річної відвідуваності обласного центру за минулі роки.

Друга показова цифра – туристичний збір. У 2022-му він був більшим, ніж у попередній мирний рік. Зафіксовано 59-60 тисяч ночівель в готелях, тоді як у 2021 році – 55 тисяч. Це не тільки ті, хто тікав від війни. Звісно, із сім’ями на відпочинок приїжджав невеликий відсоток людей. Мова про солідарний туризм. Переважно у місті перебували у відрядженні українці та представники міжнародних місій. Також відомі поодинокі випадки приїзду іноземців, які приїжджали для допомоги чи з цікавості, щоб зрозуміти, як люди живуть під час війни.     

На відміну від західних областей Вінниця – місто сімейного вікендового відпочинку. Фактор «14 липня» (ракетний удар «Калібрами» по площі Перемоги – прим.авт.) дуже вплинув на організований туризм. Тільки восени, коли ми переконали туроператорів, що відпрацьована система укриттів, є мережа закладів, при відвідуванні яких пропонують де укритися, Вінницю почали відвідувати організовані групи. Прийом туристів був викликом для нас, адже довелось пропонувати туристам програму без світломузичного фонтану.

- Об’єктивно, раніше до Вінниці їхали переважно заради фонтану, як головної родзинки…

- Минулий рік був першим без фонтану, починаючи з 2011 року. Але туристична пропозиція не збідніла настільки, щоб нам сказали «вибачте, немає заради чого їхати». У квітні, як тільки спала перша хвиля шоку, відкрилися національний музей Пирогова, обласні заклади (хоча основні експозиції перебувають у сховищах), планетарій, зоопарк, приватні музеї. Головне, що туристичні пропозиції збереглися, тому навіть переглядаючи наш туристичний сайт Vinnytsia.city, людина бачить, що все працює, окрім фонтану, тому є сенс приїжджати.

Найголовнішим для туристичної сфери у 2022 році я ще назвав би роботу з ВПО, їх психологічним розвантаженням, організацією дозвілля. Новостворений Офіс туризму та профільний департамент намагались пропонувати цікаві екскурсії, майстер-класи, ідеї для активного відпочинку. Чудово, що звертався бізнес за допомогою у поширенні інформації, залученні аудиторії до нової локації. 

Ми продовжуємо потрапляти у медійні огляди про те, де «розвіятись» під час війни, наприклад, киянам. Раніше для столиці був більш цікавим Чернігів через старовинну спадщину, тепер віддають перевагу Вінниці, бо рідше лунають тривоги. 

- Як за цей рік змінився департамент?

- Мені приємно, що 90% колективу залишились в Україні і готові були працювати. Зранку 24 лютого ми були на робочих місцях та виконували ті завдання, які отримували. Спочатку займались розміщенням людей, а через тиждень – запуском роботи Гуманітарного хабу «Вінниця». Працювали у дві, а інколи у три зміни, включно з вихідними. Частина людей була задіяна в цих процесах аж до кінця минулого року.

У квітні наші гіди почали відновлювати екскурсії, а з травня процес набрав певних обертів. Додалися лекції, майстер-класи, активний відпочинок. Також хочу зазначити, що вдалося провести наймасштабніші за усі роки «Дні європейської спадщини» – це понад 30 заходів, більше 500 учасників. Не маючи фінансування з бюджету, ми допомагали у створенні презентаційного блогу про тилову Вінницю на YouTube та випустили гастромапу, на яку теж у гостей міста виник запит.    

Прогнозувати перспективу темпів розвитку туризму зараз складно. У нас є декілька сценаріїв – мобілізаційний, тобто як з весни 2022-го, коли практично весь департамент працював у Гуманітарному хабі, над створенням укриттів і пункту незламності, а також з адаптацією ВПО. Другий – модернізаційний. Це шлях до нової філософії, нового бачення розвитку сфери на шляху до європейських стандартів. Сподіваюся, що з часом переорієнтуємось на цей сценарій.

«Недооціненою «перлиною» я вважаю лікарню імені Ющенка. Вона має великий потенціал, який ховається у підземеллях»

- До речі, на Вашу думку, які три найцікавіші локації міста та околиць?

- Назву свої персональні фаворити, але саме вони зараз серед найбільше затребуваних і таких, які вражали туроператорів. Перше – це якісні екскурсії по Спасо-Преображенському собору та монастирю капуцинів з підземеллями. По-перше, гіди глибоко подають інформацію. По-друге, храми йдуть назустріч, священнослужителі долучаються до розповідей. Власне, ця давніша історія дуже заходить туристам.

Недооціненою «перлиною» я вважаю лікарню імені Ющенка. Коли про неї розповідаєш людям, не дуже обізнаним з Вінницею, вони думають, що це такий жарт – відправляти до лікарні для душевнохворих. Однак наші гіди кілька років тому розпочали водити туди туристів, і вийшло досить вдало. Тепер дуже багато замовляють екскурсій до цього об’єкту. І лікарня має великий потенціал, який ховається у підземеллях. Сподіваюсь, що у майбутньому цей простір також буде залучений.  

До речі, туристичні потоки до Вінниці мають історичні корені саме тут: колись з Київської, Подільської та Волинської губерній приїздили до міста, де була найпрогресивніша лікарня для душевнохворих з повним пакетом послуг. Окрім історії, тут поруч чудовий краєвид на Південний Буг і скелі.  

Третім я би назвав наші «голубі озера». Це не тільки Черепашинці, а й Могилівка, Глухівці та інші. Я не прихильник назви «Подільські Мальдіви», а от «голубі озера Вінниччини» звучать в турах дедалі частіше. У туризмі зараз найкраще продаються «інстаграмні місця». Якщо «картинкою» з міста Вінниці є Мури, Вежа, трамвай і фонтан, то області загалом – природні краєвиди та водойми на місці кар’єрів. Я впевнений, що у мирний час будуть реалізовані туристичні ідеї по кількох кар’єрах, з власниками яких велися перемовини раніше. Вони чудово доповнять «класику» – музей Пирогова, палаци, Лядову та Бушу.

- Сучасний турист доволі вибагливий. Чим у перспективі його можна ще здивувати?

- У контексті війни ми переосмислюємо нашу історію. Не тільки в українців, а й в іноземців з’являється інтерес до місць битв минулих сторічь. Тема військово-історичного туризму та місць пам’яті – новий напрямок. Зважаючи на досвід інших європейських країн, ми ще маємо навчитися, як його пропонувати.   

  

Також окремо хочу згадати про тему подільської кухні. Про неї говорять не один рік, перші яскраві приклади її відродження вже присутні в закладах. Феномен подільської кухні і у Вінниці, і в області представлений дуже цікавими атракціями. І не лише стравами… Це спосіб приготування, традиції, гастрофестивалі.

Хоча паломницький маршрут Camino Podolico зараз не може повноцінно функціонувати через питання безпеки, але дорогою, яка пов’язує Вінницю, Бар і Кам’янець-Подільський, ми продовжуємо збирати інформацію про гастрородзинки. Адже в Іспанії паломники не лише очищуються духовно, йдучи пішки до святих місць, а й замовляють обід пілігрима, місцеве вино тощо.

Світовою тенденцією у туризмі є не стільки розкручені напрямки, куди їдуть всі, а нішеве, те, що цікаве конкретній людині. Тому є запит на рекомендаційний формат. Він дає поштовх для розвитку локацій, які ще нещодавно були майже не відомі.

- Коли єдиний в країні музей української марки стане повноцінним, тобто пропонуватиме повну колекцію Якова Балабана?

- За нашими планами це мало статися у 2022-у. На початок року були виділені кошти на капремонт другого поверху з подальшим розміщенням розширеної експозиції. На жаль, війна завадила реалізації планів і ми лише зараз з керівництвом фонду, який опікується колекцією, повертаємось до цієї теми.

Після випуску марки з «воєнним кораблем» виник інтерес до філателії. Вінницький музей відновив роботу по п’ятницях і суботах, проводимо там заходи. Найближчим часом з власниками приватних колекцій ми хочемо підсилити філателістичну тему у всіх доступних приміщеннях.  

«Так, мешканці мільйонників вибагливі. Хачапурі і біля домівки поїдять, тому очікують, щоб здивували гастрономією»

- Коли у місто «повернеться» музей науки?

- Цей проєкт пропрацьовують колеги з департаменту культури і Дирекції парків. На реконструкцію приміщення колишнього ресторану у Центральному парку потрібні доволі значні кошти. Міський голова Сергій Моргунов ще до повномасштабного вторгнення досягнув домовленостей з Малою академією наук, яка запустила подібні проєкти у Києві та Львові.

Перед вступом на міністерську посаду колишній очільник МАН Оксен Лісовий зробив акцент на пріоритеті професійно-технічної освіти, а також на оновленні навчального процесу в «живому» форматі. Тому я впевнений, що цю ідею можна буде реалізувати у Вінниці після завершення війни, представивши історію винаходів та досягнення техніки, щоб діти змогли полюбити точні науки, навчатись, а згодом вирости до рівня нобелівських лауреатів.

- Приватний ретро музей «АвтоМотоВелоФотоТелеРадіо» вимушений шукати нове приміщення, оскільки в орендаря інші плани. До 1 квітня заклад остаточно «виселяють». Чи здатна міська влада допомогти з пошуком площі, адже заклад був однією з родзинок туристичної Вінниці?

- Цей заклад близько 10 років свого існування користувався стабільним попитом у туристів і входив до обов’язкової програми турів до Вінниці. На жаль, вплинути на власника приватного автосалону місто не може, а він завчасно попереджав про те, що не розраховує на подальшу співпрацю. З керівником музею Олексієм Стрембіцьким не один рік ми обговорювали те, що потрібно шукати інший майданчик.

Пандемія та війна суттєво зменшили кількість відвідувачів. Колекція велика. Точніше, колекції, які належать різним людям і зібрані в одному місці. Знайти приміщення, куди б всі експонати перевезти разом, ми наразі не можемо. Але окремі тематичні блоки гармонійно вписуються у структуру наших туристичних продуктів, тому вже є попередня домовленість з власниками про їх розміщення на кількох майданчиках.

Приміром, поруч з розширеним музеєм марки можна продовжити тему телерадіозв’язку та перевезти до вільних комунальних виставкових приміщень відповідні експонати з доцифрової епохи. Тому менш габаритні експонати у найкоротші строки ми інтегруємо до нових цікавих експозицій.

- Де саме?

- Поки притримаю інтригу. Все залежить від термінів проведення капітальних ремонтів.

Щодо великогабаритної техніки, то розглядаються декілька варіантів для тимчасового їх експонування з перспективою постійних виставок. А у майбутньому шукатимемо підходящий формат, який нагадуватиме вже знайомий ретрогараж чи автосалон.

Міський голова комунікував з колекціонерами та запевнив, що рішення для збереження виставок знайдеться. На смітник точно ніхто експонати не викине. За кілька місяців, сподіваюсь, можна буде анонсувати пізнавальні експозиції з вже відомими і новими колекціями.

- До війни індустрія туризму була орієнтована на жителів столиці та міст-мільйонників. Чи аналізуються їх відгуки про Вінницю та що саме вони хотіли б тут побачити?

- Аналізується. У 2019 і «ковідному» 2021 роках ми одні з небагатьох в Україні проводили маркетингові дослідження та отримали «портрет» наших туристів – знали, звідки вони їдуть, скільки витрачають, де зупиняються, що цікавить. Дані зводились в єдиний показник. По 5-бальній шкалі отримали 4,13 і 4,11 відповідно.

Позитивну динаміку у 2021 році ми побачили у тому, що на 10% більше туристів відвідували ресторани. Ми переконані, що викликано це за рахунок збільшення унікальних тематичних пропозицій.

Так, мешканці міст-мільйонників вибагливі. Хачапурі вони і біля своєї домівки поїдять, тому очікують, щоб здивували.

Якщо у 2019 році їхали на фонтан, який називали головною причиною візиту, то двома роками пізніше – через «атмосферу в місті» та природні зони. Людей тішить, коли у межах міста можна насолодитися природою.

Зараз замовити масштабне дослідження не зможемо, але влітку, думаю, власними силами спробуємо дослідити актуальну ситуацію.

Ми постійно вдосконалюємо інформаційну інфраструктуру. Зараз вже фактично є концепція поліпшення навігації по місту. Як тільки буде фінансування – впровадимо. До речі, зараз значно поменшало нарікань на те, як розрахуватись у громадському транспорті, адже пропонується безліч варіантів. Навіть є автомати з квитками.

Щодо надання туристичної інформації, то, попри затримку з відкриттям туристичного хабу, Офіс туризму Вінниці потужно працює у режимі онлайн-консультування. Люди шукають інформацію про заклади та екскурсії, а ми намагаємося задовільнити будь-які запити, позиціонуючи Вінницю як «місто затишку та ідей для пошуку рівноваги».

Так, є нарікання, що все ще замало закладів дозвілля. Це питання до бізнесу. Впевнений, що незабаром пропонуватиметься більший асортимент цікавинок, адаптований під запит.    

Ігор Заіковатий

28 березня, 2023