П’ять вінницьких Шевченків. Чи більше?

Новини Вінниці / П’ять вінницьких Шевченків. Чи більше?

Більшість вінничан не розуміють сенсу розбрату навколо теми пам’ятника Тарасу Шевченку. Вона виглядає штучною. Великого Кобзаря завжди було де вшановувати. Втім навіть далеко не всі містяни знають точну кількість пам’ятників Пророку в обласному центрі. Завдяки невеличкому дослідженню NaПарижі нарахував п’ять. Можливо є ще?..

Більшість вінничан не розуміють сенсу розбрату навколо теми пам’ятника Тарасу Шевченку. Вона виглядає штучною. Великого Кобзаря завжди було де вшановувати. Втім навіть далеко не всі містяни знають точну кількість пам’ятників Пророку в обласному центрі. Завдяки невеличкому дослідженню NaПарижі нарахував п’ять. Можливо є ще?..

Перш за все, слід зауважити, що пам’ятником є скульптурна споруда, призначена для увічнення пам’яті людей, подій чи об’єктів. Це може бути погруддя, барельєф, обеліск, стела або статуя в повний зріст.

По-друге, якщо згадати історичне минуле Вінниці, то у місті начебто зажди робили акцент на місцевих відомих особистостях. Тому уродженцю Вінниці Михайлу Коцюбинському встановлено чотири пам’ятника – на проспекті, що носить ім’я письменника, у меморіальному музеї, на території педагогічного університету, що на вул. К. Острожського, та у Центральному парку. Інша справа – Микола Пирогов. Щонайменше п’ять споруд на однойменній вулиці свідчать про повагу вінничан до засновника військово-польовій хірургії.

Хоча Тарас Шевченко ніколи не перебував у Вінниці, його пам’ятників на знак пошани у місті не менше. До 2014 року під час святкувань подій, пов’язаних з Великим Кобзарем, представники влади, різних політичних сил та громадськості йшли на покладання квітів до погруддя Шевченку у сквері біля школи №30, що на розі вулиць Некрасова та Стрілецької.

Перший бюст художнику, поету та письменнику там спорудили у 1960-их із побудовою школи, яку назвали ім’ям Шевченка. Він був з граніту. Вже у 1992-у старе погруддя замінили на інше.

Умовно друге погруддя встановлено у школі №20, що на вул. Чумацькій. Хоча директор закладу Володимир Малинін заперечує таку «послідовність». Він стверджує, що у очолюваній ним школі стоїть оригінал бюсту. А його копію встановили на Стрілецькій.

Третє погруддя прикрашає територію обласного пансіонату для осіб з інвалідністю та похилого віку на Хмельницькому шосе. На жаль, вияснити, коли саме його встановили не вдалося, оскільки керівний склад закладу нещодавно змінився, і їм бюст дістався у спадок від попередників.

У 2013 році до сторіччя народження Тараса Шевченка у міськраді вирішили, що Вінниці потрібен більш монументальний пам’ятник. За ініціативи двох благодійних фондів почався збір коштів та пошук ідеї. Згодом – 9 березня 2014-го - на тодішній площі Музейній (нині Шевченка) відкрили композицію, автором якої є лауреат премії Шевченка художник Анатолій Гайдамака і скульптор Володимир Цісарик.

Незадовго до урочистого відкриття скульптурної композиції молодого Тараса з дітьми, під час візиту до міста кількох нардепів на Театральну площу (нині Героїв Небесної сотні) привезли та поставили «пересувне» погруддя Шевченку. Можливо, цей бюст переїде у одну з шкіл міста. Нещодавно про це заявляв спонсор встановлення погруддя – депутат міськради від «Свободи» Володимир Базелюк.

Можна припустити, у Вінниці є й інші пам’ятники автору «Гайдамаків», «Єретика» та «Холодного яру». Кажуть, що колись бюст Кобзарю було встановлено на території колишньої обласної ДАІ та декілька барельєфів, які на жаль не збереглися або перебувають у занедбаному стані, тому їх не афішують.

До речі, будь-хто з бажаючих увічнити пам'ять Кобзаря і готовий понести посильні витрати здатний замовити погруддя. З лютого 2015 року через кілька різних віртуальних майданчиків місцевий автор пропонує виготовити бюст за 10 тисяч гривень та погоджується доставити його в будь-яку точку України.

І саме такий бюст з минулого року встановлений у місті Костянтинівка Донецької області. Місцеві активісти зібрали кошти, облаштували територію і у райцентрі з’явився перший пам’ятник Кобзарю.    

Якщо у Вінниці існує п’ять пам’ятників, то чому точаться суперечки? Чи може бути увічнення пам'яті про Кобзаря «правильною» чи «неправильною»? Або комусь, як казала мати загиблого Героя Небесної сотні М. Шимка Зоя Кузьменко, потрібен ідол? Чомусь здається, що причина у банальній пихатості окремих місцевих політиків, які намагаються спекулювати темою заради власних амбіцій.  

Олег ВЕРЛАН

Олег Верлан

19 грудня, 2017