Побратими-розвідники назвали «очі» іменем загиблого Максима Маєвського: як вінницькі школярі та освітяни повернули «Сармата» на фронт

Новини Вінниці / Побратими-розвідники назвали «очі» іменем загиблого Максима Маєвського: як вінницькі школярі та освітяни повернули «Сармата» на фронт

Наприкінці березня 2022-го героїчно загинув боєць батальйону «Аратта» Максим Маєвський з позивним «Сармат». Проте він і досі залишається разом з побратимами. Його ім’ям вони називають свої «очі» - розвідувальні безпілотники.

Українські герої не вмирають. У генетичному коді записана пам'ять про полеглих за нашу свободу та незалежність. Українці не лише шанують пам'ять про загиблих побратимів, рідних, близьких, земляків, а й роблять усе, аби ті з неба допомагали долати ворога.

Пішов з АТО, щоб прибутками від бізнесу допомагати батальйону

«Максим – син Володимира Маєвського, з яким ми дружимо більше 24 років. Хлопець виріс на моїх очах. Про таких як Макс говорять: «камінчика кинь на асфальт і колос проросте». Був дуже успішним, розумним, людяним, веселим… Військовий вишкіл Максим пройшов у 8-му батальйоні УДА «Аратта», який базувався в районі Широкиного, а згодом підписав контракт», - згадує засновниця ГО «Мольфар» Юлія Вотчер.

Після закінчення терміну контракту комбат Андрій Гергерт «Червень» повертатися у мирне життя, працювати створювати власну справу, щоб було за що підтримувати фінансово батальйон. Так все і відбулося, заснував компанії «Коло честі» та «Плагіат», був успішним… Так було до початку повномасштабної війни.

Фото: Юлія Вотчер і Таліб

З перших годин повномасштабної війни Максим пішов до військкомату й отримав направлення до 3 бату 24-ої бригади. Служив своєму народові, воював. Останнє повідомлення родина отримала від Максима про те, що певний час буде «не на зв’язку», адже їх направляють на «захист об’єкта» у районі Попасної на Луганщині.

«Чекали, хвилювалися… а згодом почали шукати Максима. Знайшли… Дізнались, що вся група з 11 чоловік загинула неподалік депо. А офіційно «зникли безвісті». Вдалося Максима відшукати – морг в Луганську. Ідентифікувати Максима вдалось завдяки допомоги друзів. Перші мої слова до Володі були: «Не знаю як, але ми Макса повернемо додому». У відповідь я почула вбивчу фразу: «Юля, ти думаєш, що говориш? Їх там одинадцять і вони всі чиїсь діти»… Вдалося повернути всіх», - зі сльозами на очах розповідає пані Юлія.

Як відбувалося повернення наших героїв до дому нехай залишиться за дужками, з певних причин.

Збираючись на війну, «Сармат» попіклувався про те, аби його справу продовжували

Поховали Максима, як героя, зі всіма почестями, у Львові.

Багато моментів говорять про Максима, як системного, акуратного, відповідального… Йдучи на війну, він готувався ретельно, розумів, що може трапитися всяке. Навів повний порядок у справах, документах… Все було упорядковане – не тільки речі, а й документальна база, був відкритий доступ до усіх банківських та інших документів, який фактично і дозволив батькові продовжити справу сина.

«Нині відновлена підготовка тактичних медиків, започаткована Максимом. Продовжується робота фірми «Плагіат», програмне забезпечення якої дозволяє виявляти саме цей плагіат у наукових працях. Відновлено й інші проєкти. «Жива» facebook-сторінка хлопця. Максим ніби продовжує жити», - пояснює волонтерка. - До мене постійно звертаються військові, особливо розвідники з проханням допомогти з Mavic денного і нічного бачення. На певні запити відгукується і Макс, бо саме грішми Максима батько їх купує».  

«Сармат повернувся на схід»

«За рахунок коштів Максима купили два дрони DJI Mavic 3Т. Зберігаю відео, як командир взводу Таліб підписує на «Мавіку» - Макс «Сармат». Сказав: «Хоч тебе з нами немає, але ти все одно допомагаєш нищити цю погань, тому Макс Сармат, ти – наші очі». З часом росіяни «посадили» цього дрона. Таліб зізнавався, що ще ніколи з такою ярістю не шукав «Мавіка» і таки знайшли його. Після ремонту «пташка» ще попрацювала, але не довго, ворожа РЕБ «посадила»… Таліб з болем в серці розповів про це і знову попросив допомоги.

Я щойно повернулася зі сходу, як зустріла керівника департаменту освіти Вінницької міськради Оксану Яценко. «Як там, важко їм? - цікавиться пані Оксана, - Може щось особливо потрібно?». Почувши про потреби у безпілотнику, автівці запевнила – освіта допоможе!», - розповідає Юлія Вотчер.

Так от, вінницькі освітяни, школярі, їхні батьки за тиждень зібрали близько 250 тисяч на новий квадрокоптер.

«І пообіцяли ще зібрати на позашляховик для медроти, щоб було чим вивозити поранених з поля бою», - розповідає очільниця ГО «Мольфар».

А дрон, який теж назвали «Сарматом», буде допомагати Талібу і його бійцям нести службу і вдень, і вночі. Тож Максим досі воює…