Na Парижі

У лісах Вінниччини відновлюють реліктові червонокнижні береки, в яких за легендами жили мавки

Новини Вінниці / У лісах Вінниччини відновлюють реліктові червонокнижні береки, в яких за легендами жили мавки
Поділля – єдиний регіон, де у лісах збереглися доволі рідкісні береки лікарські. Окрім збереження вікових дерев, місцеві лісівники висаджують їх разом з іншими, щоб зберегти автентичні для регіону рослини для нащадків.

Шановні громадяни!

просимо бути солідарними

та виконувати прості правила.

Все буде Україна!

«Берека – наш лісовий абориген, традиційне для подільських дібров дерево. Його поважали і саджали на своїх обійстях наші пращури. Проте мало хто з вінничан знає про існування цього дерева. Годі й казати про мешканців інших регіонів України, для багатьох з яких побачити береку у складі лісових насаджень можливо лише на Поділлі. Унікальні береки, вік яких сягає до ста років, збереглися на Чечельниччині, в лісових угіддях ДП «Гайсинський лісгосп», - повідомляють у пресслужбі Вінницького ОУЛМГ.

Лісівники Вінниччини вводять береку лікарську у склад насаджень та охороняють ті нечисленні старі дерева, які вдалося вберегти. Сьогодні берека лікарська – це гордість області.

«Лісівники Вінниччини створюють і формують високопродуктивні та біологічно стійкі лісові насадження. Тому до складу лісових культур з головною породою дубом звичайним вводять більш посухостійкі цінні аборигенні та інтродуковані породи: горіх чорний, модрину європейську, дугласію, а також і береку лікарську», - зазначив начальник Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства (ОУЛМГ) Анатолій Бондар.

У 2022 році держпідприємствами лісового господарства області під час весняної лісокультурної кампанії створено лісові культури за участю береки лікарської на площі майже 70 га. Найбільше – у Гайсинському лісгоспі, який охоплює нині території колишніх Гайсинського, Бершадського, Тростянецького та Чечельницького районів.

А саме південна частина Вінниччини – це край, де традиційно найбільше зростала берека лікарська і де залишилися її поодинокі дорослі представники, які дають сьогодні насіння для вирощування садивного матеріалу береки в теплично-парникових господарствах. У колишньому Чечельницькому лісгоспі (нинішній Гайсинський лісгосп) збереглися дерева береки дуже поважного віку.

На фото, зробленому у Дохнянському лісництві, дереву близько 90 років. І це вже досить поважний вік для цієї породи. Адже у більшості берека доживає до 60-70 років – і починає «відпадати». Тобто сохнути від старості.

«Такі ж старі поодинокі береки є не лише у Дохнянському лісництві, а й у Бритавському, Червоногреблянському, Стратіївському, - каже інженер лісових культур Олександр Сокиринський. – Досить гарно розмножується у нашій місцевості берека завдяки природному поновленню. Тут для неї підходить тип лісорослинних умов Д2, багаті на гумус ґрунти».

А загалом природне поновлення береки – явище надзвичайно рідкісне. Адже під самим деревом ягід практично не буває - їх з’їдають повністю птахи. Ще на Вінниччині відомі випадки природного поновлення береки в Ободівському лісництві (нині – Гайсинський лісгосп), де таким способом на площі 3-4 гектари зростає 50-70 дорослих дерев.

До речі, дерево – червонокнижне, тому під час планових чи санітарних рубок береку залишають. Зрізати береку можуть, якщо старе дерево починає всихати або іноді буревій звалив одиноке дерево. Це рідкісні випадки, у промисловому масштабі її деревину в Україні на сьогодні не використовують. А загалом використовувалася берека для виготовлення музичних інструментів, меблів і різних токарних виробів, адже її деревина досить тверда та щільна, добре полірується, не тріскається. Цінується за колір, текстуру, легкість в обробці, міцність.

От саме ці унікальні і цінні властивості призвели до масової промислової заготівлі береки та практично поставили цей вид на межу зникнення у 19 столітті. Врятували берековий рід саме двоверхівкові, криві, з покрученими стовбурами дерева, які не йшли у промислову заготівлю.

Береку можна зустріти у селі Бритавка на Чечельниччині. Тут збереглася, мабуть, унікальна берекова алея з п’яти дерев біля місцевої школи. Є також берекове дерево на подвір’ї старовинної церкви.

Берека лікарська – неповторна у багатьох значеннях рослина. Вона є ровесницею реліктового гінкго білоба. А ще цікавий той факт, що у 1900 році на Всесвітній виставці у Парижі береку було визнано найкрасивішим деревом світу.

У давнину це дерево вважалося символом нашого краю. В язичницькі часи воно було оповите легендами. Вважалося, що саме в цьому дереві жили мавки та лісовики, душа лісу. Рубати береку було поганою прикметою. Береку садили біля свої осель як оберіг.

А ще берека має цінні лікувальні властивості, корисні та смачні ягоди, якими полюбляють ласувати не лише птахи, а й звірі, цінується за прекрасні декоративні якості. Її крона є чудовим прихистком для лісових птахів.

Сподобалася стаття? Розкажи про неї